Темний бік LiDAR: як повітряне сканування стирає знання корінних народів

Аеролідарне сканування — технологія дистанційного зондування, що використовує мільйони лазерних імпульсів для побудови детальних моделей поверхні Землі, — докорінно змінило археологічні дослідження, дозволяючи «бачити» під густим лісовим наметом.

Проте, як зазначає археолог Крістофер Ернандес у матеріалі для The Conversation, застосування цієї технології на землях корінних народів часто супроводжується серйозними етичними проблемами.

Джерело: phys.org

Для проведення аеролідарного знімання зазвичай достатньо національного дозволу, без згоди місцевих громад чи нащадків похованих людей. У таких випадках технологія перетворюється на інструмент спостереження та вилучення знань, що відтворює старі колоніальні практики. Багато корінних народів у Північній і Центральній Америці та в інших регіонах світу не довіряють археологам і виступають проти дослідження своїх предкових земель і поховань.

Показовим прикладом стала історія з регіоном Ла-Москітія в Гондурасі, де після гучних публікацій про «відкриття загубленого міста» Ciudad Blanca аеролідарні дані були використані без згоди народу міскіто. Це спричинило вилучення артефактів і стерло з публічного наративу знання та присутність корінних мешканців, попри протести організації MASTA та посилання на міжнародні норми, зокрема Декларацію ООН про права корінних народів.

Водночас автор наголошує, що інший підхід можливий. Досвід спільної роботи з громадою гач-вінік у Мецабоку (Мексика) показує, що аеролідар може застосовуватися етично — за умови попередньої, вільної та поінформованої згоди, постійного діалогу й партнерства. Справжній виклик для археології полягає не в швидкості чи деталізації картографування, а в здатності поєднати наукові інновації з повагою, відповідальністю та правами людей, чиї землі й спадщину досліджують.