Науковці Пенсильванії вивчають шляхи поширення мікропластику в річках та струмках

Дослідницька група з Пенсильванського державного університету провела масштабне вивчення руху мікропластику в прісноводних екосистемах штату Пенсильванія.

Джерело: phys.org

Вчені зібрали зразки осадів у трьох басейнах річок: Конемо, Френч-Крік та Спрінг-Крік. Отримані дані порівняли з показниками із 45 об’єктів у басейнах річок Освего, Делавер, Сасквеганна та Аллегені, що дозволило створити цілісну картину забруднення в середньоатлантичному регіоні США.

Мікропластик, розмір якого варіюється від одного мікрометра до п’яти міліметрів, дедалі частіше класифікується Агентством з охорони довкілля як небезпечний забруднювач. Доцент кафедри екологічної інженерії Натаніель Ворнер зазначив, що рівень вмісту синтетичних матеріалів у природі зростає пропорційно до світового виробництва пластику. Дослідження показало, що концентрація часток є вищою в районах із високою щільністю населення, поблизу очисних споруд та сільськогосподарських угідь.

Водночас науковці зафіксували нижчий рівень забруднення в регіонах із густим лісовим покривом та рослинністю. Порівняно з міжнародними показниками, прісні води штату Пенсильванія містять менше мікропластику, ніж водойми в країнах Європи та Азії. Проте рівень забруднення в регіоні виявився вищим, ніж у сусідніх країнах Північної Америки, зокрема в Канаді та Мексиці. Це підкреслює значний вплив промислового розвитку штату на стан довкілля.

Несподіваним відкриттям стало те, що витоки річок у віддалених районах не завжди є чистішими за ділянки нижче за течією. Наприклад, у лісистому регіоні Рейстаун у центрі штату Пенсильванія зафіксували рівні мікропластику, подібні до показників у заповіднику поблизу Міжнародного аеропорту Філадельфії. Вчені припускають, що причиною цього може бути активне використання територій для кемпінгу та рекреації, що вказує на складніший характер накопичення відходів.

Наступним етапом роботи стане аналіз типів знайденого пластику та оцінка ризиків для громад, які використовують ці річки як джерела питної води. Ворнер наголосив, що різні види пластику мають неоднаковий рівень токсичності при потраплянні в організм людини або мешканців акватичних екосистем. Дослідники прагнуть точно визначити, які саме частки є найбільш шкідливими для здоров'я людей та водної фауни.

Результати дослідження, опубліковані в журналі «Наука про загальне довкілля», стануть основою для розробки нових стратегій захисту прісноводних ресурсів. Науковці планують продовжувати моніторинг у штаті Нью-Джерсі та штаті Нью-Йорк, щоб краще зрозуміти транскордонний рух забруднювачів. Це допоможе місцевій владі впроваджувати ефективні заходи для зменшення пластикового навантаження на річки та струмки регіону.