Штучний інтелект та ворожіння на кістках розкрили причини занепаду стародавнього Китаю

Китайські дослідники виявили, що 3000 років тому внутрішні райони Китаю пережили значне скорочення населення через посилення активності тайфунів.

Джерело: phys.org

У дослідженні, опублікованому в журналі «Наукові успіхи», поєднано археологічні знахідки з моделюванням на основі штучного інтелекту та фізики. Результати вказують на те, що кліматичні катастрофи стали головним чинником соціальних потрясінь у Центральній рівнині під час середнього та пізнього голоцену.

Археологи проаналізували написи на гадальних кістках — найдавнішу форму китайської писемності, що містить відомості про життя людей бронзової доби. Вчені вивчили близько 55 000 фрагментів кісток, де часто зустрічається ієрогліф «лихо», що нагадує хвилі та символізує повені. Ці записи підтвердили, що екстремальні опади мали руйнівний вплив на регіон протягом двохсотлітнього періоду, змушуючи людей змінювати спосіб життя.

Геологічні дані з ущелини Лунмень свідчать, що піки повеней того часу вдвічі перевищували потужність найбільших сучасних спостережуваних підтоплень. На Чендуській рівнині знайдено залишки пошкоджених водою будівель та дамб, зведених приблизно 2400–2900 років тому. З посиленням тайфунів кількість поселень зменшилася, а жителі почали зосереджуватися на піднесених ділянках, щоб захиститися від регулярних стихійних лих.

Для оцінки впливу тайфунів команда використала моделі погоди «Паньґу» на основі ШІ разом із фізичними моделями. Дослідження показало, що збільшення швидкості вітру в тайфунах значно посилює конвергенцію вологи у Східній Азії. Для тайфунів, що рухалися на північ, це призводило до зростання обсягу екстремальних опадів у регіоні Центральної рівнини приблизно на 51 мм на добу.

Аналогічно, західні тайфуни посилювали перенесення вологи до Чендуської рівнини, збільшуючи рівень опадів на 24 мм на добу та спричиняючи масштабніші повені. Час цих природних аномалій точно збігається з періодами занепаду культури та міграції населення. Це підтверджує теорію про те, що саме зміна активності тайфунів була основним рушієм демографічних змін у стародавньому Китаї.

Вчені проводять паралелі між вразливістю давніх суспільств та сучасними кліматичними ризиками у внутрішніх регіонах. Оскільки глобальне потепління може знову посилити вплив тайфунів на континентальні території, автори закликають до покращення підготовки до стихійних лих. Робота підкреслює, що розуміння минулого є критично важливим для захисту сучасного населення від екстремальних погодних умов у майбутньому.