В Одесі презентували тривимірну модель давньої фортеці Кочубіїв-Ходжабей

У дев'ятнадцятому травня в Одесі відбулася офіційна презентація унікальної інтерактивної тривимірної моделі «Фортеця Кочубіїв-Ходжабей на берегах Чорного моря».

Джерело: yug.today

Цей масштабний патріотичний та науковий проєкт був створений завдяки тісній взаємодії між провідними істориками, вченими та представниками керівництва Оперативного командування «Південь». Головна мета заходу полягала в популяризації української мілітарної історії, а також у деконструкції радянсько-російських імперських міфів про те, що до появи наказу Катерини Другої у тисяча сімсот дев'яносто четвертому році на місці сучасної Одеси існувало лише дике поле або маленьке село. Презентацію відвідала журналістка регіонального інформаційного видання «Південь сьогодні».

Авторкою деталізованої 3D-моделі стала Валерія Кравцова — здобувачка освіти Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. Під час розробки архітектурних елементів вона використовувала історичні плани, взяті переважно з монографій та рекомендацій ректора Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського Андрія Красножона. Спільні археологічні розкопки студентів та фахівців Інституту археології НАН України, які тривали на Приморському бульварі, дозволили остаточно поставити крапку в тривалих дискусіях щодо точної локалізації колишнього Хаджибейського замку.

Дослідження істориків повністю спростовують імперські наративи та доводять статус великого міського і портового центру завдяки таким вагомим факторам:

• Османські архівні документи: оприлюднені у дві тисячі двадцять п'ятому році султанські фірмани кінця шістнадцятого століття з головного сховища Başbakanlık Osmanlı Arşivi чітко розмежовують поняття «місто» та «фортеця» щодо Хаджибею, який згодом функціонував як стратегічний міський порт для перевезення зерна до Стамбулу;
• Свідчення середньовічних літописів: найдавніша писемна згадка польського історика Яна Длугоша від дев'ятнадцятого травня тисяча чотириста п'ятнадцятого року описує відправку щедрого подарунка у вигляді колосальної кількості зерна для візантійського Константинополя з «королівського порту Кочубеїв», що вимагало потужної портової інфраструктури;
• Параметри військового гарнізону: історичні описи штурмів фортеці українськими козаками під час російсько-турецьких воєн засвідчують наявність великих мурів, казарм, артилерії та сотні турецької кавалерії, що налічувала майже двісті вершників із запасними кіньми.

Професори Одеського національного університету імені І.І. Мечникова Олена Бачинська та Тарас Гончарук наголосили на повній нелогічності ідеї «заснування» міста з нуля у тисяча сімсот дев'яносто четвертому році, оскільки за взяття цієї потужної діючої фортеці Йосип де Рібас свого часу отримав високий Орден Святого Георгія Третього ступеня. Наразі у розробленій тривимірній моделі детально відтворено лише саму фортецю, проте у подальших планах Валерії Кравцової — повне додавання інфраструктури, що її оточувала в кінці вісімнадцятого століття, аби кожен охочий міг віртуально зайти всередину мурів чи мечеті.

Символізм історичної спадщини відзначив представник Оперативного командування «Південь», капітан Збройних Сил України Сергій Гуцалюк. Він нагадав, що у перші дні повномасштабного російського вторгнення, у лютому дві тисячі двадцять другого року, саме на місці розташування давньої фортеці знову з'явилася важка українська броньована техніка. Через двісті тридцять три роки локація знову виконала свою первісну оборонну функцію, готуючись захищати Одесу від ворожого десанту.

Сьогодні Одеса фактично продовжує залишатися незламною фортецею, переживаючи першу у своїй новітній історії війну з довготривалими щоденними обстрілами. Завдяки мужності військових та звичайних громадян, які добровільно взяли до рук зброю, російські окупаційні війська так і не змогли дістатися до жодного з колишніх міст-фортець Одеської області. Українські науковці та краєзнавці за підтримки громадськості продовжують пошуки істинних історичних фактів у міжнародних архівах, везучи роботу з остаточного очищення українського Півдня від нав'язаних чужорідних міфів.