Інженери та історики повернули до життя 500-річний протез

3D-друкована модель 500-річної протезної руки відкриває життя ампутанта Ренесансу

Джерело: phys.org

Щоразу, коли ми думаємо про протез, ми думаємо не лише про механізм, а й про людину. Цей об’єкт створений для взаємодії з тілом, для дотику, для руху.

Історичні протези збереглися лише як мовчазні свідки минулого. Вони пошкоджені, статичні, забуті у музейних сховищах. Але саме такі артефакти дають рідкісний доступ до повсякденного життя ампутантів XVI–XVII століть. Письмових згадок від імені самих ампутантів майже не лишилося.

Нові технології дозволяють інакше подивитись на старі речі. За допомогою програмного моделювання і 3D-друку дослідники з Університету Оуберн (США) створили діючу копію протезу — так званої «руки з Касселя», знайденої в Німеччині. Це один із 35 відомих механічних протезів Ренесансу.

Під час демонстрації копія зламалася. Це стало несподіванкою: раніше модель витримувала значні навантаження. Виявилося, що проблема не в матеріалі чи друці, а в користувачах. Інженери команди могли користуватись нею інтуїтивно — бо провели місяці у роботі з нею. Люди ж, які бачили її вперше, тягнули за важіль надто сильно.

Інженери внесли зміну в дизайн: зменшили проріз, через який виходив важіль. Це ще більше наблизило модель до оригіналу. Історики ж записали відеоінструкцію: як користуватись моделлю, як розблоковувати пальці, як уникнути поломки.

Через тиждень після «Бірмінгемського зламу» команда вдруге протестувала модель — цього разу в студентській аудиторії. Було чотири копії, і жодна не зламалась. Проєкт успішно запустили публічно.

Ця історія показує: навіть щоб користуватись 3D-моделлю старовинного протезу, потрібно вчитись. Як і людина в XVI столітті, сучасний користувач має опанувати цей інструмент. Технологія — це не лише залізо і пластик. Це — про людей і їхній досвід.