Науковці запропонували систему моніторингу для унікальної бореальної дельти

Річкові дельти є одними з найпродуктивніших екосистем світу, однак вони вразливі до змін клімату та індустріального впливу вище за течією.

У північно-східній Альберті розташована дельта Піс—Атабаска — найбільша прісноводна бореальна дельта у світі площею близько 6 000 км². Вона має статус водно-болотного угіддя міжнародного значення за Рамсарською конвенцією та є частиною об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО — Національного парку Вуд-Баффало. Водночас протягом десятиліть лунають занепокоєння щодо впливу гідроелектростанцій на річці Піс, розробки нафтових пісків уздовж річки Атабаска та зміни клімату на доступність прісної води й рівень забруднення.

Джерело: phys.org

У відповідь на ці виклики науковці започаткували семирічну програму моніторингу, що дозволяє відстежувати зміни водного балансу та вмісту забруднювачів у численних озерах дельти. Ключовим інструментом стали ізотопні аналізи води — вимірювання співвідношення стабільних ізотопів водню й кисню, які дають змогу визначити внесок сніготанення, опадів, річкових паводків і випаровування. Показник співвідношення випаровування до притоку (E/I) демонструє, які озера більш схильні до висихання, а які отримують достатнє поповнення води. Часові ряди для 60 озер показали тісний зв’язок із кліматичними індексами; відхилення можуть свідчити про додатковий антропогенний вплив.

Для оцінки промислового забруднення дослідники визначили природні фонові концентрації металів у донних відкладах, сформованих до початку масштабного видобутку нафтових пісків. Порівняння з сучасними шарами осаду дозволило оцінити рівень можливого збагачення. Зокрема, аналіз ванадію — металу, пов’язаного з бітумом, — показав підвищення концентрацій поблизу шахт, але не в озерах самої дельти, що свідчить про відсутність зафіксованого зростання цього елементу в межах дельтової системи.

Подальший моніторинг має ключове значення для ухвалення політичних рішень — зокрема щодо регульованих скидів води з греблі W.A.C. Bennett на річці Піс або можливого скидання очищених стічних вод із нафтових родовищ у річку Атабаска. Оцінити ефективність і ризики таких кроків можна за допомогою ізотопних вимірювань і аналізу донних відкладів до та після втручань. Підходи, розроблені дослідниками, відповідають рекомендаціям ЮНЕСКО щодо розширення довгострокового моніторингу й надають інструменти для збереження дельти Піс—Атабаска як унікальної природної спадщини нині та в майбутньому.