Майже 200 років вважали «неточною»: вчені реабілітували старовинну індійську морську карту

Старовинну морську карту з колекції Королівського географічного товариства в Лондоні, яку майже два століття європейські дослідники вважали примітивною та помилковою, визнали унікальним і точним навігаційним інструментом.

Нове дослідження довело, що документ просто намагалися читати не за тією методикою.

Джерело: socportal.info

• Підписуйтеся на наш телеграм-канал https://t.me/VisicomAPI

Результати аналізу каччхі-гуджаратського сувою XVIII — початку XIX століття опубліковано в науковому виданні Journal of the Royal Asiatic Society.

Паперовий сувій завширшки 24,5 см та завдовжки близько 195 см потрапив до Лондона у 1835 році від британського мандрівника Александра Бернса, який отримав його від лоцмана в Індії. Протягом майже 200 років європейські вчені вважали карту «грубою» через відсутність звичної математичної проекції, сітки координат, широти та довготи.

Проте сучасні дослідники з'ясували, що сувій був створений не для новачків, а як практична пам'ятка для досвідчених моряків із Західної Індії. Карта допомагала успішно долати Червоне море та Аденську затоку — один із найскладніших для навігації регіонів між Індією, Аравією та Африканським Рогом.

Що насправді зображено на сувої

Під час детального аналізу вчені розшифрували на карті понад 180 островів, рифи, берегові орієнтири, лінії напрямку та релігійні споруди. Крім того, на сувої виявили:

• 66 назв місць, записаних шрифтом деванагарі (автори роботи вже встановили реальні географічні координати для кожного з цих топонімів);
• 29 румбових ліній, які вказували основний хід берега, безпечні проходи до портів та маршрути через відкриту воду;
• Астрономічні дані, необхідні для орієнтування за зірками;
• Ісламські святині та прапори, що позначали тогочасні політичні й податкові центри.

Конструкція сувою була максимально зручною для використання на борту корабля: вузьку карту розгортали частинами, лише на потрібній ділянці маршруту, тримаючи решту паперу захищеною від морської води.

Це відкриття доводить, що історія навігації не обмежується лише європейськими приладами та глобусами. Задовго до поширення абстрактних інструментальних карт в Індійському океані існувала власна складна та ефективна система практичних знань, яка забезпечувала стабільні торговельні та паломницькі зв'язки між континентами.