Молекулярна археологія: вчені Китаю та Індонезії картували стародавній генетичний поділ

Спільна група китайських та індонезійських науковців успішно використала геномні дані стародавніх людей для реконструкції та картування генетичної історії популяцій по обидва боки лінії Воллеса в Малайському архіпелазі.

Джерело: globaltimes.cn

Цей прорив проливає світло на складні процеси міграції, змішування та розходження людських спільнот в одному з найбільш географічно та генетично різноманітніших регіонів планети. Острівна Індонезія розташована на морському перехресті між материковою Азією та Океанією, що робить її найбільшою архіпелажною країною у світі та ключовою зоною для вивчення взаємодії давніх людських популяцій та формування унікальної генетичної диференціації.

Історично лінія Воллеса розглядалася у науковому світі переважно як класичний біогеографічний кордон, який розділяє фауністичні регіони Азії та Австралії. Проте нове дослідження довело, що цей природний рубіж відігравав не менш важливу роль у доісторичних міграціях людей. Науковці провели детальний аналіз зразків давньої ДНК із печери Лоянг Мендале (Loyang Mendale), розташованої в північній частині острова Суматра. Вік досліджених геномів становить приблизно три тисячі триста та тисячу сімсот років. Завдяки цьому вчені вперше в історії отримали високоякісні прямі докази стародавньої ДНК із західної частини Індонезії.

Процес генетичного відновлення супроводжувався серйозними труднощами, оскільки в умовах вологих і спекотних тропіків органічний матеріал руйнується надзвичайно швидко. Досі брак якісних даних створював велику білу пляму в розумінні еволюції генетичної структури Південно-Східної Азії. Отримані результати підтвердили, що популяційні відмінності між східними та західними регіонами архіпелагу не є продуктом сучасності чи наслідком однієї міграційної хвилі. Вони формувалися протягом багатьох хвиль доісторичних переміщень, безперервного генетичного процесу та глибокої регіональної диференціації.

Для повноти картини дослідники об'єднали два нових розшифрованих геноми із раніше опублікованими даними про давніх жителів Острівної Південно-Східної Азії, які охоплюють часовий проміжок від семи тисяч до двохсот років тому. Робота стала результатом масштабної міжнародної археологічної співпраці. З боку Китаю дослідження очолювали вчені Чжан Сяомін (Zhang Xiaoming) та Цзі Сюепін (Ji Xueping) з Куньмінського інституту зоології Академії наук Китаю (CAS) у партнерстві з командою Ван Чуаньчао (Wang Chuanchao) з Університету Фудань. З індонезійського боку проєкт реалізувала група під керівництвом Кетута Вірадняни (Ketut Wiradnyana) з Національного агентства досліджень та інновацій Індонезії (BRIN).

Офіційне повідомлення про наукове досягнення оприлюднено двадцятого травня дві тисячі двадцять шостого року в китайському державному англомовному виданні Global Times. Фундаментальні результати генетичного аналізу та спільної експедиції були нещодавно опубліковані в авторитетному мультидисциплінарному науковому журналі iScience, що входить до відомого видавничого сімейства Cell Press. Публікація вийшла одночасно з матеріалами про вручення національних нагород за мікробіологічні дослідження в Тибеті та спільні відкриття китайських вчених щодо аналізу органічних сполук у місячному ґрунті, доставленому місіями «Чан'е-5» та «Чан'е-6».