Люмінесцентне датування підтвердило римські золоті копальні у Східних Піренеях

Дослідження, проведене науковцями Автономного університету Барселони та Університету Ла-Коруньї, довело існування римських алювіальних золотих копалень у Східних Піренеях.

Висновки ґрунтуються на датуванні двох зразків із заповнення гідротехнічних споруд на пам’ятці Гільєтерес д’Аль за допомогою методу оптично стимульованої люмінесценції (OSL). Отримана хронологія — приблизно III–IV століття нашої ери — остаточно підтвердила римське походження комплексу та вперше засвідчила видобуток піренейського золота римлянами в цьому регіоні. Результати опубліковано в журналі Land.

Джерело: phys.org

Золото в алювіальних відкладах річки Сегре відоме давно: воно має вторинне походження й пов’язане з міоценовими відкладами осьової частини Піренеїв. Води Сегре та її приток переносили золоті частинки й відкладали їх на терасах від Серданьї до рівнини Льєйди. Ісламські джерела згадували про високу якість золота Сегре для карбування монет. Раніші археологічні дослідження також виявили майстерню з обробки золота, срібла та кіноварі на пам’ятці Кастельот-де-Больвір (II–I століття до н.е.), а також масштабний комплекс ерозійних структур у міоценових відкладах Серданьї, що могли бути наслідком гірничих робіт із застосуванням римських гідравлічних технологій.

Римська технологія видобутку алювіального золота базувалася на розмиванні золотоносних відкладів водою. Застосовувалися різні методи промивання — від простого спрямування води через осади до створення галерей із подальшим їх затопленням під тиском. Дослідницька група під керівництвом професора Оріоля Олесті Віли з Автономного університету Барселони та професора Хорхе Санхурхо з Університету Ла-Коруньї зосередилася на розкопках великого гідротехнічного резервуара, який був частиною системи експлуатації, але через брак археологічних матеріалів раніше не піддавався точному датуванню.

У 2022 році було застосовано метод OSL для аналізу детритових осадів, зокрема кварцу, який після поховання починає накопичувати радіоактивний сигнал, що дозволяє визначити час засипання шару. Хоча цей метод менш точний за радіовуглецеве датування, він не потребує органічних залишків, яких на пам’ятці Гільєтерес д’Аль немає. Датування двох зразків дало широкий, але узгоджений діапазон I–IV століть нашої ери — період, коли копальня вже занепадала. Це підтверджує її римське походження. Не випадково копальні розташовані приблизно за 10 км від римського міста Юлія Лівіка (сучасна Льївія) — єдиного задокументованого міського центру в Піренеях, який, імовірно, відігравав ключову роль в організації видобутку цього ресурсу.