Future Dynamics як відповідь на екзистенційні ризики цивілізації

Чи зможе людство існувати ще сотні тисяч або навіть мільйони років?

Група науковців пропонує створити нову міждисциплінарну галузь під назвою Future Dynamics («Динаміка майбутнього»), яка системно вивчатиме довгострокове виживання цивілізації. У статті, опублікованій у журналі Habitable Planet, дослідники пропонують поєднати геодинаміку, кліматологію, екологію, економіку та соціальне моделювання, щоб аналізувати можливі сценарії розвитку на десятки тисяч і мільйони років уперед. Йдеться не про точні прогнози, а про визначення безпечних траєкторій і небезпечних порогів, яких слід уникати.

Джерело: phys.org

Homo sapiens існує щонайменше 300 тисяч років, тоді як середня тривалість існування видів у природі становила від 1 до 11 мільйонів років. Однак індустріальна епоха радикально змінила умови: стрімке зростання населення та тривалості життя супроводжується виснаженням ресурсів, забрудненням, деградацією екосистем і глобальними конфліктами. Серед сучасних загроз — ядерна війна, зміна клімату (темпи потепління нині приблизно у 25 разів вищі за середні природні темпи після льодовикового періоду), пандемії, кіберризики, штучний інтелект і навіть довгострокові геологічні процеси. Автори наголошують, що бракує цілісної парадигми, яка б розглядала систему «Земля — життя — людина» в масштабах тисячоліть.

Дослідники також припускають, що складне життя у Всесвіті може бути рідкісним явищем: необхідні для нього орбітальні, геологічні й атмосферні умови трапляються, ймовірно, менш ніж на 0,003–0,2% придатних для життя світів. Це надає людству особливої відповідальності. Водночас еволюційно успадковані поведінкові моделі — короткострокове мислення, племінність, схильність до насильства — можуть підривати довгострокову стабільність цивілізації. Якщо ці риси притаманні й іншим розумним видам, вони можуть пояснювати парадокс Фермі та гіпотезу «Великого фільтра», згідно з якою цивілізації самі себе знищують.

Автори закликають зосередитися на політиках, що віддають перевагу довгостроковій стабільності над короткостроковою вигодою: зменшенні глобальних катастрофічних ризиків, проєктуванні сталих траєкторій розвитку та створенні інституцій, орієнтованих на майбутні покоління. Вони підкреслюють, що планування «глибокого майбутнього» — не утопія, а необхідність, адже навіть потужні цивілізації, як-от цивілізація майя, можуть занепасти протягом кількох десятиліть. Довгострокове виживання людської цивілізації, на їхню думку, є фундаментом для всіх інших прагнень і заслуговує на найсерйозніші наукові зусилля.